ШТУ́РМА, и, ж.
1. діал. Шторм. *У порівн. Крилата когорта, безсмертна і грізна. Шуми, наче штурма, шуми! (Перв., І, 1958, 184).
2. заст. Шум, крик. Між ними скоїлася буча, штурма (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 550.