ШТУ́РМАН, а, ч.
1. Фахівець з водіння військових надводних або підводних кораблів, що має офіцерське звання. Трапом з моряцькою спритністю легко збігає Бутаков, а за ним — штурман Поспєлов (Тулуб, В степу.., 1964, 285); До штурмана нашого В гості сестра Приїхала на лінкор (Нагн., Вибр., 1950, 115); *0бразно. Серед штурманів бурі народної був і український поет-революціонер Тарас Шевченко — вірний соратник вождя революційної демократії Миколи Чернишевського (Слово про Кобзаря, 1961, 9); // Фахівець з водіння повітряних кораблів. [Станіслава:] Таня була штурманом на бомбардувальнику (Собко, П’єси, 1958, 71); Застигли в строю бойові льотчики: пілоти, штурмани, авіатехніки, техніки (Рад. Укр., 23.11 1969, 4); *У порівн. З загонами і окремими групами пішли навіть штабні офіцери. Вони повинні були, як штурмани на літаках, весь час орієнтувати бійців: у цих міжгір’ях, особливо вночі, дуже легко було заблудитись (Гончар, III, 1959, 98).
2. У торговельному флоті — помічник капітана, який одночасно є фахівцем з водіння судна. Батько в Юрка штурман, далекого плавання (Донч., IV, 1957, 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 550.