Слово "штучка" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ШТУ́ЧКА, и, ж.

1. Зменш. до шту́ка1 4. [Пастух:] Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу (Л. Укр., II, 1951, 202); Все видавалось йому незвичайним. Аж ось межи всілякими струментами вгледів він кругленьку, невелику штучку, котра якось-то дивно стукотіла і сичала (Коцюб., III, 1956, 8); — Ця штучка,— професор вказав на апарат,— мені дуже допомагає. Це чудовий підручний (Смолич, І, 1958, 64); — Ну і штучка! — радів Тимко, ніжно погладжуючи холодне тіло пістолета, мовби це він був господарем зброї (Збан., Таємниця.., 1971, 72); [Шевцов:] Я вже тобі й молоду наглядів. Ах, гарна штучка!.. Знаєш, Соня Красновська. Хоч вона в інституті й не була, .. та хазяйка буде добра і сама — як квіточка (Гр., II, 1963, 505); Круп’як з одного виразу зрозумів Сафрона і, знижуючи голос, пояснив: —Щось я не довіряю йому останнім часом.. Хитра і потайна штучка (Стельмах, II, 1962, 183).

2. розм. Те саме, що шту́ка1 5. Найбільше імпонували мені, недосвідному ще школяреві, ті чисто школярські штучки та дотепи, яких багато знав пан Станіслав (Фр., IV, 1950, 205); Неймовірно було, що саме її веде він під руку серединою бульвару і хвацьковито демонструє перед нею свою похмуркувату дотепність, грубуваті богемні штучки (Гончар, Циклон, 1970, 137); Приходить [бабуся] до школи, Прямує на збори:— Та як же це так? І для чого ці штучки? Чому ви й за що не шануєте внучки?.. (С. Ол., Вибр., 1959, 155);— Значить, на охоту ходив. Викладай свою пушку.— Ніякої пушки… Я й з дому не виходив.— Слухай, давай без цих штучок (Мушк., Чорний хліб, 1960, 89); А скільком штучкам навчив мене Джузеппе! Ми брали горщик, повний каміння й принади, і пускали на мотузці на дно.. Там незабаром загніздиться.. спрут (Коцюб., II, 1955, 417); Залишивши Владка, Зоня з такою самою безцеремонністю взялася до дитини на руках Лесі, малої Христини. Показала їй кілька штучок на пальцях при допомозі носової хусточки (Вільде, На порозі, 1955, 56).

Встругну́ти шту́чку — зробити щось незвичайне. — Ой ви, ви! Прощавайте! Та просіть на весілля! Чуєте? — крикнула Христина з порога.— Та це все, мабуть, ваші жарти! Це ви якусь штучку хочете зо мною встругнути? Еге? — питав з недовірністю Бичковський (Н.-Лев., VI, 1966, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 553.