ШУГА́, и, ж. Дрібний крихкий лід у вигляді кашоподібної маси, який іде перед льодоставом або під час весняного льодоходу. Осінь опускається на Матвіївську затоку. У неділю ясно світить сонце і віє холодний вітер. Скоро на Дніпрі піде шуга (Собко, Матв. затока, 1962, 246); Ковшевий водозабір влаштовують тоді, коли ріка несе велику кількість наносів і коли в ній утворюється багато шуги та донного льоду, що закупорюють звичайно водоприймальні отвори (Довідник сіль. будівельника, 1956, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 555.