ШУХЛЯ́ДА, и, ж. Чотирикутна (перев. висувна) коробка для зберігання дрібних речей в столі, шафі і т. ін. Дашкович схопився, висунув з стола шухляду з асигнаціями й сунув в руки жінці (Н.-Лев., І, 1956, 393); Аксель оглянула кожну дрібничку в кімнаті, пустотливо зазирнула в шухляди трюмо (Досв., Вибр., 1959, 234); [Ольга:] Ти їдеш, треба тобі все в дорогу зібрати. (Відкрила шухляду, витягнула сорочки) (Корн., II, 1955, 160); Марко схопився з місця, кинувся до шухляд, де в Луки валялося багато старих ключів (Мик., II, 1957, 325).
◊ Відклада́ти (відкла́сти) в до́вгу шухля́ду див. до́вгий; Відклада́ти (відкла́сти) спра́ву (спра́ви) у до́вгу шухля́ду див. спра́ва1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 569.