ЩЕМКИ́Й, а́, е́. Те саме, що щемли́вий. Мій супутник сміливо ступав до собаки і, простягаючи до нього руку, заговорив по-угорськи тихо і лагідно, з якоюсь щемкою тугою в голосі (Перв., Материн.. хліб, 1960, 89); Марат відчув, як давно не знане щемке тепло вливається йому в груди (Жур., Нам тоді.., 1968, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 581.