ЩИПКИ́Й, а́, е́. Який щипає. Щипка рідина; // перен. Який дошкуляє, завдає переживань, неприємностей. Він почуває, як щипкий рум’янець сорому обкутує йому лице (Досв., Вибр., 1959, 378).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 584.