ЩИРІ́СІНЬКО, розм. Присл. до щирі́сінький. Я мову чув там рідную свою. І хтось мені Щирісінько сказав по-нашому: «Люблю!» — Та то вві сні! (Крим., Вибр., 1965, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 586.