ЩИТОНО́СЕЦЬ, сця, ч., іст. Воїн, озброєний щитом (у 1 знач.). Головною силою ассірійського війська була піхота. Вона складалася із списоносців, тобто воїнів, озброєних списом, стрільців з лука та пращі і щитоносців (Іст. стар. світу, 1957, 41); // Те саме, що зброєно́сець 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 589.