Слово "щоб" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЩОБ1, рідше ЩО́БИ, спол.

1. з’ясувальний. Приєднує підрядні речення мети. —Вони, щоб тільки погубити, То будуть все тебе манити (Котл., І, 1952, 123); Зібрала мати гроші, зараз однесла священикові, щоб переслав Катрі (Вовчок, І, 1955, 233); Три могутніх мости-естакади були перекинуті з берега далеко в море, на глибінь, щоб зручніше було вантажитись океанським суднам (Гончар, II, 1959, 9); // також у сполуч. з част. хіба. Приєднує інфінітивні конструкції, які виражають мету. Пішла вночі до ворожки, Щоб поворожити (Шевч., І, 1963, 58); Він поїхав до Збаража, щоб одвідати Гризельду та свого сина Михайла (Н.-Лев., VII, 1966, 208); Шукаючи шпари, щоб зазирнути у двір, Іван тихо посувався попід баркан (Коцюб., II, 1955, 344); [Центуріон:] Я посланий, щоб виконать закон (Л. Укр., II, 1951, 423); Павло Гречаний всю зиму не злазив із печі, хіба щоб води принести та дров нарубати (Тют., Вир, 1964, 507).

2. з’ясувальний. Приєднує підрядні додаткові речення. Нехай же що є, то те й буде, а я таки знову буду просити вас, щоби ви.. прислали мені дівочу сорочку гарно пошиту (Шевч., VI, 1957, 19); Стара мати прибігла з плачем, питаючи, чи цьому правда, благаючи, щоб відпустили сина її єдиного (Вовчок, І, 1955, 362); Пішов вовк до барана, Став його благати, Щоби йому на обід Ягня яке дати (Рудан., Тв., 1956, 179); Виглядівши та поженивши багато синів, баба Зінька звикла, щоб коло неї в хаті вешталися люде, щоб коло неї говорили, співали, щоб у хаті пустували та бавились діти (Н.-Лев., VI, 1966, 373); [Кречет:] Проектуючи санаторій, ви мусили думати над тим, щоб кожна лінія, форма несла сонце, радість, бадьорість… (Корн., І, 1955, 112); // З відтінком бажаності, прагнення, наміру. Посилаю тобі нашвидку зроблений план хати… Мені тілько треба, щоб робоча була дубова, та круглий ганок скляний на Дніпро (Шевч., VI, 1957, 206); [Парвус:] Я волів би, щоб се сказав хто інший, а не жінка Руфінова та ще й при чоловіку… (Л. Укр., II, 1951, 450); Якось Хома виявив бажання, щоб Ференц змалював його на пам’ять нащадкам подільської Вулиги (Гончар, III, 1959, 230); Білі яблуні, яблуні маю, як я хочу, щоб ви розцвіли!.. (Сос., І, 1957, 220); // З відтінком причини. Став мій Тарас чогось журитись: Сидить, головоньку схилив, А панові боїться похвалитись, Щоб пан не бив (Гл., Вибр., 1951, 47); Олексій Максимович намагався помогти мені щодо російської мови, але я не згодився, щоб не оді-ймати у нього часу (Коцюб., III, 1956, 430); // Приєднує інфінітивні конструкції. — Нащо здалось гніздо мені? .. Нам літечко святе Судилось не на те, Щоб у гнізді сидіть, як печериці! (Гл., Вибр., 1951, 134); Просив оце, щоб написать тобі письмо любенько та подякувать тобі за твої дорогії подарунки (Шевч., VI, 1957, 160); Повернувшись на вогневу, Маковей не втримався, щоб не розповісти товаришам про свою конфузну пригоду (Гончар, III, 1959, 58).

Нема́ (нема́є) [то́го], щоб див. нема́; Нема́ (нема́є) то́го, щоб недив. нема́.

3. з’ясувальний. Приєднує підрядні означальні речення. Нема тії драбини, щоб до неба дістала (Укр.. присл.., 1963, 45); У Києві у мене нема нікого такого, щоб хто добре знав Понятовського (Шевч., VI, 1957, 200); «Я не якась там ліберальна молоденька панна, щоб робити самій візити панича.м» (Н.-Лев., VI, 1966, 70); Паріс дає знак Сінонові, щоб той собі йшов, і підходить до Кассандри (Л. Укр., II, 1951, 315); Не було дня, щоб я тобі не написав (Коцюб., III, 1956, 170); // З відтінком мети. Він облюбував уже собі місце, щоб звідти все було видно (Шиян, Партиз. край, 1946, 14).

4. з’ясувальний. Приєднує підрядні речення способу дії. Друже мій єдиний! Коли бить, то треба бить так, щоб боліло. А то не поможеш, а тілько нашкодиш (Шевч., VI, 1957, 223); Мені аби з хати вибратись, щоб не запримітила мати, а там… (Мирний, IV, 1955, 289); — Копай з другого боку. Та гляди мені — обережно, щоб куща не підтяти… (Коцюб., І, 1955, 206); О, сором мовчки гинути й страждати. Як маєш у руках хоч заржавілий меч. Ні, краще ворогу на одсіч дати, Та так, щоб голова злетіла з плеч! (Л. Укр., І, 1951, 114); — Обережно вступай у бій. Але коли вже вступив, поводься так, щоб ворогу було страшно (Довж., І, 1958, 178).

5. з’ясувальний. Приєднує підрядні речення міри і ступеня. Підрізав поли він чимало,— Якраз, щоб на рукава стало (Гл., Вибр., 1951, 31); // Приєднує інфінітивні конструкції з таким значенням. [Л ю б о в:] А я вже напевне піаністкою не буду, знаю музику настільки, щоб се розуміти… (Л. Укр., II, 1951, 11); Я хоч і поправився трохи, але ще не настільки, щоб зібрати сил на цілий рік (Коцюб., III, 1956, 334).

6. з’ясувальний. Приєднує підрядні підметові речення. Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались, Щоб там і здихали, де ви поросли! (Шевч., І, 1963, 330); Бажано, навіть потрібно, щоб між автором оригіналу і перекладачем була внутрішня спорідненість (Рильський, III, 1956, 98).

7. з’ясувальний. Приєднує підрядні присудкові речення. І старий Щепкін не такий, щоб він там возився по Москві з ними [«Неофітами»] як з писаною торбою (Шевч., VI, 1957, 165); [Прочанин (щиро):] Ти мене не бійся. Я не такий, щоб зрадити людину, та ще таку добрячу (Л. Укр., III, 1952, 127); — Не такі мої літа, щоб ганятися за татарами — говорив старий Бовдюг купці зажурених козаків (Довж., І, 1958, 256).

8. умовний. Приєднує підрядні умовні речення у знач. якби. Ой щоб не ти, серце-дівчино, то я б не був тута (Сл. Гр.).

9. з’ясувальний. Приєднує відокремлені звороти та речення. — Тепер, щоб ви знали, Треба краю доводити, Коли й де вінчати, Та й весілля (Шевч., І, 1951, 317); // Уживається для введення приєднувальних конструкцій або речень, що доповнюють основне речення. [Олімпіада Іванівна:] І нащо ти, Любочко, сих обшарпанців принажуєш [принаджуєш]? Зовсім не до речі; щоб ще обікрали нас (Л. Укр., II, 1951, 20); Щоб не забути. В кінці березня писав я до д. Дружиніна, але відповіді й досі не маю (Коцюб., III, 1956, 126); — Я так хотів побачитися з тобою. Щоб наодинці. Стільки сказати хотів тобі (Головко, І, 1957, 427); Я хочу бути спокійний, я прагну спокою. Щоб не ворухнулась ані моя спустошена думка, ні мої важкі солдатські чоботи (Кол., На фронті.., 1959, 5).

10. Входить до складу складених сполучників: а) мети: для то́го, щоб; тому́, щоб; з тим, щоб; на те, щоб; розм. за́для то́го, щоб; зати́м, щоб. Іван Антонович для того, щоб рота була згуртованішою, щоб не створювалась окрема, за його висловом, «каста їздових», завів порядок, за яким міновози періодично мінялися (Гончар, III, 1959, 202); На те в церкві кілочки, щоб шапки вішать (Номис, 1864, 5856); Хіба ж на те ми подружились, Щоб потім плакать, жалкувать? (Гл., Вибр., 1951, 75); Широкоплесі стави та озера порозлягалися в затишних балках, по низах, мов задля того, щоб ясне сонце й синє небо повсякчас любувалися та видивлялися у їх чистих, прозорих водах (Мирний, IV, 1955, 219); На прощання випрохала Маруся у Василя сватаний платок, що замість хустки йому дала, затим, щоб часом дорогою не загубив (Кв.-Осн., II, 1956, 77); б) протиставного: а не те, щоб. Добре заходились.. І заговорили Так, що й німець не второпа, Учитель великий, А не те, щоб прості люде (Шевч., І, 1963, 332); в) приєднувального: за́мість то́го, щоб (що́би). Замість того, щоби бити, проклинати, його жалують, не проженуть його… (Коцюб., І, 1955, 447); — Де вона? — Але Марко замість того, щоб відповісти, став детально розповідати, як все це сталося (Тют., Вир, 1964, 123).

ЩОБ2, рідше ЩО́БИ, част.

1. Уживається: а) для висловлення побажання у знач.: хай. Їх ласка… нехай сниться Тому, в кого доля, А сироті щоб не снилась, Не снилась ніколи! (Шевч., І, 1963, 82); Щоб ти був багатий, як земля! (Номис, 1864, № 4561); б) для вираження сумніву в можливості або припустимості чого-небудь. — Що за дурний,— каже,— розум у сих дівчат!.. Щоб оце я, після такої праці, випустив із рук самохіть свою здобич! Ні, голубонько, сього в нас не буває (П. Куліш, Вибр., 1969, 102); — Де там, кумо, де там! І не кажіть мені цього! Щоб я отсе потурала дочці у такому ділі, щоб я підводила її на гріх? (Коцюб., І, 1955, 51); в) для вираження побоювання, що може щось статися. Неборак Охрім узяв собі на розум: «Цур йому! — каже собі на думці,— щоб ще по пиці не дав, бо він на те солдат…» (Кв.-Осн., II, 1956, 10); Тоді обізвався [циган] до молодшого: — Ти загнав, Раду, шкапину? Щоб часом не забрела в плавні та не згоріла (Коцюб., I, 1955, 368); г) для висловлення наказу або прохання. Шрейдерс швидко вернеться в Нижній, то щоб Куліш переписав Неофіти і дав йому для передачі Щепкіну (Шевч., VI, 1957, 164); — Я піду у черниці, — промовляє Катря..— Годі, дочко, годі! — мовить батько: — я такого слова щоб більше не чув від тебе! (Вовчок, І, 1955, 231); — Щоб я не бачив вас ніколи і коло своєї хати, не тілько в хаті! — одходячи, сказав він матері і мерщій вийшов з кухні (Мирний, І, 1954, 158); Дорош провів Чохова до шелюгів.— Щоб на світанку був тут (Тют., Вир, 1964, 311).

Щоб [і] ду́ху не було́; Щоб [і] дух не пах (не смерді́в) див. дух; Щоб мені́; Щоб я; Щоб мен́е — уживається в сполученні з дієсловами або прислівниками, що виступають у функції предикативних слів: а) для заперечення попередніх дій, вчинків і т. ін. — Ото як хочеш узнати, хто був у лісі, то й почнеш, наймаючи, під’юджувати: «Та тебе не візьму, Остапе, бо ти дуже добре у ліс стежку знаєш».— «Хто — я? Та щоб мені… та зроду-віку… То он Семен крав» (Хотк., І, 1966, 87); — Ой, щоб же мені, окаянній, та язик відсох! (Довж., І, 1958, 192); б) для запевнення співрозмовника у вірогідності сказаного. «Коли брешу, Нехай бог карає!» "Не бог, а ми. Признавайся!» «Нащо б мав ховати, Якби жива? Нехай, боже, Щоб я був проклятий!..» (Шевч., І, 1963, 84); — Сьогодні приходжу в околоток до сестри,— продовжував Рогов, а він там… Вигнав, братці, щоб я провалився!.. (Довж., І, 1958, 139); Щоб ти (ви) і т. ін.; Щоб тебе́ (його́, тобі́, йому́ і т. ін.): а) уживається як фамільярно-погрозлива оцінка чиїх-небудь дій. Ой, щоб вас! Ей, Андрію! Сказав би щось, та не посмію… (Г.-Арт., Байки.., 1958,146); — Щось ти, Якове, дуже веселий сьогодні. Обдурив когось? — А щоб тебе! Пізнаю свого правдивого брата,— засміявся дядько (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 134); б) уживається (перев. у сполуч. з дієсловами або прислівниками, що виступають у функції предикативних слів) для вираження недобрих побажань комусь. А щоб ти скис (Номис, 1864, № 12 626); [Лев (сердито воркоче)] А, щоб ти зслиз! (Л. Укр., III, 1952, 209); — Прокляті! Щоб ви не знали утіхи в старих літах, щоб ви не мали поради в своїх дітях! — шептав він (Мирний, І, 1954, 148); В правій руці була в нього велика граната, яку він знайшов у борозні.— Кинь, кидай, кажу, щоб тебе об землю кидало! (Довж., І, 1958, 391); Розплющить Дмитро сонні очі, глипне на телятко, схопить в руки батога та: — А куди ж то ти, щоб ти йому здохло! (Збан., Переджнив’я, 1960, 11); Щоб йому́ (їй, їм) добра́ не було́! див. добро́.

2. розм. Хоча б. Розтягли сірому і вчистили мало не копу. А він, неборак, щоб пікнув (Свидн., Люборацькі, 1955, 107).

Навря́д щоб — мало ймовірно, сумнівно; неможливо, нічого й сподіватися. Коли що, він і руками передавить Січкаря, в якого тепер більше жиру, аніж сили. Але навряд щоб тепер із ним зчепився Січкар (Стельмах, II, 1962, 37); Не без то́го, щоб див. той; Не від то́го, щоб див. той; Не так, щоб, адив. так; Не те (то) щоб…, а…: а) не стільки, не так…, як… Поганий день: не то щоб скучно, а якась апатія, пригнобленість. Так, наче мене обікрали, ув’язнили — абощо (Коцюб., III, 1956, 130); б) не тому, не через те, що…, а… Сад панський великий… У йому й хатиночки побудовані, у йому й 6есідочки.. Не те щоб цього треба для чого було — ні до чого воно, а так-то вже — аби було: звісно, пани — що хотять, те й роблять (Вовчок, І, 1955, 145); А землі з кожним роком усе меншає. Не те щоб менше ставало її на світі, а ділять її межи собою мало не на грядки, бо на світі дедалі стає людніше… (Коцюб., І, 1955, 110); Щоб…, то не… — уживається як заперечення чогось, висловленого перед цим. Вночі край шляху розмовляє [Брянський] з товаришами хрипким голосом.— Хрипко? А не кашляє? — В горах ми всі хрипіли… Це не біда. А щоб кашляти, то не кашляє (Гончар, III, 1959, 170).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 599 - 600.