ЩОМИ́ТІ, присл. Кожної миті. Унизу Кирило Сидоренко раптом швидко зняв одяг і підійшов до самісінької скелі, щомиті готовий стрибнути у воду (Собко, Звич. життя, 1957, 7); Розпоряджаючись, він стояв уже під самим світлом, де його щомиті могло скосити бандитською кулею (Гончар, II, 1959, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 605.