ЩОНАЙЛІ́ПШИЙ, а, е, підсил. Найвищ. ст. до га́рний 1-5, до́брий 1-6, 8 і хоро́ший. Мати Івашкові і голівку змила, і сорочечку білу дала, і нагодувала, а гусочці щонайліпшого зерна посипала (Укр. дит. фолькл., 1962, 142); Попродав старий щонайліпшу маржину (Хотк., II, 1966, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 605.