ЩОО́СЕНІ, присл. Кожної осені; протягом кожної осені. Шелестіла довгастими листочками верба, квітла веснами і золотіла щоосені, завмирала на зиму (Ю. Янов., І, 1958, 328); Майже щоосені Степан їздив у далекі краї [на заробітки], доглядав коні і допомагав батькові накидати землю на грабарку (Голов., Тополя.., 1965, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 606.