ЩОХВИ́ЛІ, присл. Те саме, що щохвили́ни. [Роман:] Не сплинуть радощі у думках, коли почуваєш в собі болячку, котра щохвилі гірш ятриться (Кроп., II, 1958, 19); Щохвилі, щомиті, як птиця в блакиті, співай, моє серце, співай! (Сос., Так ніхто.., 1960, 77); Хмара була сливовою, з підпаленими сонцем краями, щохвилі густішала, наливалася вируючою каламуттю (Тют., Вир, 1964, 327).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 609.