ЩУР1, а́, ч. Те саме, що пацю́к1. У млині щось гризуть і смакують щури (Рильський, І, 1960, 137); Щури першими тікають з корабля, коли він починав тонути (Смолич, Світанок.., 1953, 105); Щури — переносники інфекційних хвороб (чуми, туляремії, інфекційної жовтяниці та ін.) — становлять велику епідеміологічну небезпеку (Підручник дезинф., 1953, 304); *У порівн. — Ви ще його не знаєте. Хіба в таку ніч він всидить у хаті? Інший би отам щуром принишкнув би… (Гончар, II, 1959, 429).
∆ Водяни́й щур — невеликий водяний гризун. Водяний щур.. поширений у степовій і лісостеповій зоні Радянського Союзу від БРСР і на схід до ріки Лени та озера Байкал (Підручник дезинф., 1953, 312); Булькнув у воду водяний щур… (Вишня, Весна.., 1949, 136).
ЩУР2, а́, ч.
1. Співочий птах родини в’юркових.
2. Те саме, що стриж. В очереті зашуміло. Сонний щур злітає — Знов рибалки б’ють бовтами, Рибу заганяють (Гр., І, 1963, 28); Як цяточки снігу — над річкою гуси, Над кручами гнізда пильнують щури (Шер., Дружбою.., 1954, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 611.