ЮДО́ЛЬ, і, ж., книжн., заст. Місце, де страждають, мучаться, терплять нестатки. На мене погляд свій ясний, прихильний кинь І розкажи, хто ти: чи з власної ти волі, Чи з чарів, чи з чудес живеш у цій юдолі? (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 94); // Злигодні, турботи, смуток і т. ін. То не хрестами блискавка махнула поміж хмар. Огнем прорізала і громом потрясла,— То ти, о революціє, ударами весла Земну юдоль понесла у простори (Пол., Вибр., 1968, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 612.