Ю́НИЙ, а, е. Молодий, дуже молодий. Настя сиди та ший. А воно таке молоде, юна ще така, а в неї ще серце од кожного слова кипить, в неї ще думки рояться веселі дівочі (Вовчок, І, 1955, 263); З грюкотом влетів юний моряк-фронтовик, обідраний, у поросі, з шпорами (Корн., І, 1955, 29); // Який буває у молодих. Він був обвітрений і загорілий, наче цілі дні проводив на полях, підставляючи своє юне обличчя сонцю та вітрам (Шиян, Баланда, 1957, 76); — Щонайкращі вбрання й запашні квіти ввижалися юним очам (Довж., І, 1958, 335); Вона готувалась до цієї роботи з усім завзяттям і трепетом юного серця (Донч., V, 1957, 334); // Власт. юності (у 1, 3 знач.), юнацтву (у 2 знач.). Вона побачила, що в неї гарна ніжна шия й плечі, що в її великих темних очах спалахують іскорки нерозтраченої ніжності й юного натхнення (Довж., І, 1958, 329); О мрії юні, нездійснимі! (Сос., І, 1957, 432); // Малолітній (про дітей, підлітків — учасників яких-небудь наукових гуртків, аматорів якогось виду мистецтва і т. ін.). Валентин, справді, вважався одним з найкращих юних винахідників по школі і в міському Палаці піонерів (Гончар, IV, 1960, 78); Дитяча самодіяльність набирає дедалі різноманітніших форм — збільшується кількість хорових, драматичних, літературних гуртків, гуртків юних натуралістів, юних техніків (Іст. укр. літ., II, 1956, 220); Я вже політрук роти,— он воно куди сягнув актор театру юного глядача! (Ю. Янов., І, 1954, 60); // Який недавно з’явився, почав існувати, рости (про рослини). Весна слала тепло, свіжий аромат відживної юної зелені сповняв повітря (Досв., Вибр., 1959, 361); Тріщать гілки, хитаються На юному дубку (Бичко, Сійся.., 1959, 206); // перен. Який недавно почався, виник, щойно почав свою діяльність і т. ін. Цвітуть, хитаються сади, В садах і музика, і співи… Епохи юної сліди На кожнім кроці (Сос., І, 1957, 468); На шлях широкий вийшла юна праця І піснею простори веселить (Рильський, III, 1961, 108); // у знач. ім. ю́ні, ю́них, мн. (оди. ю́ний, ю́ного, ч.; ю́на, ю́ної, ж., ю́не, ю́ного, с.). Молоді люди. Стомилися хлопці, присіли спочити, Промокли усі до кісток. І юний промовив: — Як хочеться жити!— А старший зітхнув і замовк (Воронько, Тепло.., 1959, 160).
Ю́ний піоне́р — те саме, що піоне́р 3. Знайте всі: я — юний піонер! Скрізь зразковим буду: вдома, в школі… (Нех., Ми живемо.., 1960, 77); Ю́ні дні (ро́ки) — дні, роки юності. Не забудь, не забудь Юних днів, днів весни (Фр., X, 1954, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 613.