ЮРИДИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Пов’язаний із законодавством, правовими нормами і практичним їх застосуванням. Зразу розмовляли ми про різні іспитові справи, юридичні цікаві питання, національні біжучі інтереси, а врешті — перейшли на «приватне» (Коб., III, 1956, 19); // Пов’язаний з вивченням і науковою розробкою правознавства, юриспруденції. В радянській країні приділяється велика увага юридичній освіті (Рад. суд, 1951, 71); Радіщев склав ряд юридичних проектів і записок (Вісник АН, 8, 1949, 10); // Признач. для підготовки юристів. Років десять тому Петро Антонович закінчив юридичний факультет Київського університету (М. Ол., Леся, 1960, 9).
2. Який має офіційне право на що-небудь. .. «кріпосне право», звичайно, було установою юридичною, але воно відповідало і особливій системі поміщицького (і селянського) господарства.. (Ленін, 6, 1969, 219); На основі подолання економічної та культурної відсталості раніш пригноблених націй юридична рівність усіх націй і народностей СРСР доповнена їх фактичною рівністю (Ком. Укр., 6, 1973, 34).
3. Прикм. до юри́ст; // Який складається з юристів.
∆ Юриди́чна консульта́ція — відділення колегії адвокатів, завданням якого є подання допомоги населенню з правових питань. Хоч Ольга Тарасівна, по суті, й заборонила йому втручатися в Юркову справу, він без її відома звернувся до юридичної консультації (Дор., Не повтори.., 1968, 250).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 615.