Ю́РМИ́СЬКО, а, с. Збільш. до ю́рма́. Після матчу юрмисько малечі супроводить Гриню аж додому (Гончар, Тронка, 1963, 121); Ціле юрмисько з веселим гомоном влилося в аудиторію. Полетіли веселі жарти (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 616.