Слово "юшка" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


Ю́ШКА, и, ж.

1. Суп м’ясний, картопляний, рибний і т. ін. Стало на рибу, стане і на юшку (Укр.. присл.., 1963. 67); Відриваючи по шматку мамалигу та бгаючи її в руках на галки, він мачав ті галки в юшку з квасолі (Коцюб., I, 1955, 238); За кілька хвилин ми всі четверо разом із фурманом сиділи й хлебтали смачну картопляну юшку (Досв., Вибр., 1959, 41); — Коропів таких, як тут, ніде не знайдеш. За день відра два наловити можна. Така юшка буде — пальці оближеш (Тулуб, В степу.., 1964. 111); Мати налила миску юшки з м’яса (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 63); // Рідина з будь-якої готової страви. Чоловіки.. беруть руками м’ясо, тягнуть з тарілок так нечепурно, аж юшка тече по скатерті (Н.-Лев., III, 1956, 273); *У порівн. До роботи Юхрим був рідким, наче юшка, зате круто міг замісити якусь сутягу чи паскудство (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 17); // Відвар з чого-небудь. Яка грушка, така й юшка (Укр.. присл.., 1955, 104); // Сік рослини, плоду. В грубці гоготіло, шипіли дрова, стріляли лунко, на кінцях вільхового хмизу пінилась і закипала жовта юшка (Збан., Єдина, 1959, 28).

Перебива́тися з ю́шки на во́ду — те саме, що Перебива́тися з копі́йки на копі́йку (див. перебива́тися). Не віриться, що тут колись жили споконвічні наймити і бідарі, перебиваючись з юшки на воду (Кучер, Дорога.., 1958, 19).

2. перен., розм. Те саме, що кров 1. — Кресь! — він мене раз по щоці, кресь! — удруге.. До лиця — а з його юшка так і цебенить (Вас., І, 1959, 279); З носа в Юри тече, як з водопроводу. Юшка червона заливає йому губи, стікає з бороди і крапав на груди (Смолич, II, 1958, 56).

Набира́тися (набра́тися) ю́шки від кого — перейматися чиїмись поглядами, думками, ідеями і т. ін. До цього Твердохліба навіть їхати не охота. Все одно не послухається. Все по-своєму зробить. А це вже і Ярина від нього юшки набралася, кирпу гне (Цюпа, Краяни, 1971, 223); Пуска́ти (пусти́ти) ю́шку кому, з кого — убивати або сильно бити когось. — Своє зарядив [Левко], як молитву: юшку треба пускати не тільки з панів, а й з їхніх прихвоснів… (Стельмах, І, 1962, 605); Уми́тися ю́шкою див. умива́тися

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 617.