Слово "ягідка" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


Я́ГІДКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до я́года. [Мавка:] Я шукала ягідок, грибків… (Л. Укр., III, 1952, 207); Фіолетовий паслін звісив над нею свої ягідки (Коцюб., II, 1955, 265); Він відривав від грона винограду ягідку за ягідкою і.. кидав собі їх одну за одною до рота (Вільде, На порозі, 1955, 151); *Образно. — Се ви так говорите, наче вже маєте для мене яку пару на прикметі? — Чому ні? — одказує попадя.— Ось у нас ціла грядка ягідок,— вибирайте! (Вовчок, VI, 1956, 257); [Ярчук:] Ну, я ще нічого не встиг. Це тільки цвіточки. [Наталя:] А ягідки — попереду? (Мик., І, 1957, 408); Вернувся Гиря в хату, аж тут Лизька з чулана вийшла. Очі сяють, на щоках ягідки грають (М. Куліш, П’єси, 1960, 33); *У порівн. Така Христя хороша, пишна та свіжа, наче червона ягідка серед білого квіту (Мирний, III, 1954, 295); В їхніх жалібно стулених дзьобах ягідками брусниці застигли краплини крові (Стельмах, Хліб.., 1959, 91).

На́шого (одного́ і т. ін.) по́ля ягі́дка (я́гідки) — те саме, що На́шого (одного́, свого́ і т. ін.) по́ля я́года (див. по́ле)Облиш думати про цього Скрипника. Він не нашого поля ягідка (Автом., В. Кошик, 1954, 185); Відчувши, що високоосвічений Гриньов — ягідка не його поля, уникав [Онопрій] навіть вступати з ним в розмову (Іщук, Вербівчани, 1961, 68); — Може б, отцю Миколаю шепнути, щоб він або цим, або тим світом настрахав Терентія. — Той настрахає,— криво посміхнувся парубок.Вони, здається, ягідки одного поля (Стельмах, І, 1962, 490).

2. перен., розм. Ласкава назва дівчини або жінки. [Сотняк:] Моя голубко сизокрила! Моя ти ягідко!.. (Шевч., II, 1953, 173); [С а в а:] Квіточка моя весняная! Ягідка моя червоная! Біля тебе й горе забудеш (Кост., I, 1967, 169); Тимко відсунув бляшаний кухоль із сметаною, дихнув на лампу. — Лукерко, ягідко моя!.. (Тют., Вир, 1964, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 623.