ЯЙЦЕКЛІТИ́НА, и, ж., біол. Жіноча статева клітина людини, тварин і рослин, з якої може розвиватися новий організм. Організм, що розвивається із заплідненої яйцеклітини, дістає половину спадкових задатків з батьковими хромосомами і решту — з материнськими (Наука.., 3, 1967, 35); У самок [окуня] у порожнині тіла є яєчник, в якому розвиваються ікринки, або яйцеклітини (Зоол., 1957, 74); Розміри зав’язей і насінних зачатків, а також здатність яйцеклітини до запліднення закономірно змінюються залежно від місцеположення їх у межах колоса пшениці і жита (Укр. бот. ж., XVIII, 1, 1961, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 632.