ЯКНАЙКРА́ЩИЙ, а, е, підсил. Найвищ. ст. до га́рний 1-5, до́брий 1-6, 8 і хоро́ший. Генералу подобалась його [ад’ютанта] витонченість і такт і навіть його романтично-донжуанська душа. Поки що він за все йому пробачав, і стосунки між ними були якнайкращі (Тют., Вир, 1964, 504); Що подарунок — справа делікатна, не можна не погодитись, бо ж хочеться вибрати якнайкращий.., такий, у котрому буде все — і ваше ставлення до людини, і сама людина з її уподобаннями та смаками (Знання.., 3, 1973, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 639.