ЯРМІ́С, у, ч., діал. Спосіб (у 1 знач.). Коли ж і Падалка не знайомий з Річицьким, то тоді вже знайду ярміс сам передати йому Вашого портрета (Мирний, V, 1955, 374); Демид, дуже зацікавившись цим гарненьким дівчам, прибрав інший ярміс і став поводитись так, мов зовсім її не поміча (Гр., II,’1963, 65); // Вихід із скрутного становища.— Наші шаблі, батьку, пощербилися, а пістолі не крешуть. Коли б наша старшина не так запаніла, то ми б знайшли ярміс (Добр., Очак. розмир, 1965, 216); // Привід (у 1 знач.). — А вони вже знайшли ярмис [ярміс] для балачки (Сл. Гр.).
◊ Дава́ти (да́ти, знахо́дити, знайти́) ярмі́с — те саме, що Дава́ти (да́ти) пора́ду (див. пора́да). Вони знають, коли і як чому ярміс дати (Мирний, III, 1954, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 649.