ЯСЕНЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до я́сень; // Який складається з ясенів. Чистих ясеневих насаджень у природних умовах нема (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 66); В лісопарк [в Березовій Рудці] вмонтовано сад.., його захищають дев’ять вітроламних смуг: липова з продовженням лісопаркової, каштанова, горіхова, березова, берестова, соснова, березова, ясенева (Хлібороб. Укр., 5, 1971,46); // Обсаджений ясенями; // Зробл. з ясеня. Такий самий свіжий ясеневий хрест був і в діда Семена (Довж., І, 1958, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 652.