ЯСЕНО́К, нка́, ч. Зменш.-пестл. до я́сен. Він.. заходить на просте селянське подвір’я. Воно не лементує лихими собаками, не відсапується худоб’ячим подихом, а скромно .красується лише двома ясенками й кількома вишнями (Стельмах, І, 1962, 649); З-за лісозахисної смуги.. між невисокими напівоголеними кронами ясенків і кущів акації проглядали колгоспні будівлі (Підс., Віч-на-віч, 1962, 99); *У порівн. Він у батьківській киреї — високий та рівненький собі, мов ясенок (П. Куліш, Вибр., 1969, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 653.