ЯСКРА́ВО. Присл. до яскра́вий. Місяць уже високо піднявся, коли на дикій галявині яскраво шугнуло полум’я з вогнища (Донч., II, 1956, 10); В небі яскраво світили зорі (Трубл., Шхуна.., 1940, 197); Є таке в житті, що не вертається. Це тільки степ їхній навіть після чорної бурі яскраво зацвітає щовесни дикими тюльпанами, розливається аж за обрій океаном краси… (Гончар, Тронка, 1963, 96); Емене.. накинула на себе новий халат з дивними арабесками й підперезалася косинкою так, що яскраво розмальований кінець її закривав її фігуру (Коцюб., І, 1955, 290); На верхів’ї гори, на фоні голубого неба яскраво вирізьбилась постать Зіньки (Шиян, Баланда, 1957, 74); Тичина.. ввібрав у себе живлющі струми і Пушкіна, і Маяковського, зостаючись водночас яскраво самобутнім українським поетом (Рильський, IX, 1962, 131); Про величезну творчу силу соціалізму яскраво свідчить історія радянського суспільства (Ком. Укр., 4, 1968, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 654.