Я́СНА, я́сен, мн. Ділянки слизової оболонки ротової порожнини ссавців і людини, що покривають зубні відростки щелеп та коріння зубів. Від цинги хиталися зуби, пухли ясна, і, коли він кусав скибку хліба,— хліб ставав червоним від крові (Тулуб, В∆ степу.., 1964, 197); Він зняв із качанкуватої голови шапку, дбайливо струсив її од бур’яну і колючок, усміхнувся аж до вух, оголивши червоні ясна (Тют., Вир, 1964, 482); — Зубки вже ріжуться! — забачивши на рожевих яснах два білих камінці, скрикнула Марія (Цюпа, Назустріч.., 1958, 441).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 654.