ЯСНИ́НА, и, ж., розм. Ясна погода. Воям князя Святослава щастило. Усю дорогу, аж до порогів, стояла незвичайна яснина (Скл., Святослав, 1959, 330); // Світлість, прозорість чого-небудь. Коли дим розплився, він побачив над собою синю яснину недосяжного неба і обсмалене, розщеплене верхів’я дерева (Гончар, IV, 1960, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 656.