ЯСНОВИДЮ́ЩИЙ, а, е. Який має дар ясновидіння; прозорливий. За свідченням Гомера, ясновидюща Кассандра застерігала троянців не приймати дерев’яного коня — дарунка підступних данайців (Літ. Укр., 20.III 1970, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 657.