Я́ТЕЛ, Я́ТІЛ, я́тла, Я́ТІЛЬ, я́теля, ч., діал. Дятел. Прозору тишу протинав стук ятеля по дзвінкій корі, наче бив він у дерев’яний дзвоник (Ю. Янов., Мир, 1956, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 659.