ЯТРІ́ВКА, и, ж. Дружина чоловікового брата. [Соломія:] Здорова, сестро. [Настя:] Якая тобі сестра? Тілько що ятрівка. [Соломія:] Так хіба що? Чужі та й то кличуть одне другого сестрою, а ми ж з тобою жінки рідних братів(К.-Карий, II, 1960, 178); Домаха нічого не знала про суперечку поміж братами і світом стала будити Пріську.— Вставай, Прісько, я вже затопила, — погукала вона на ятрівку (Л. Янов., І, 1959, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 660.