ЄДНА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який що-небудь з’єднує.
2. грам. Який з’єднує однорідні члени речення і частини складносурядного речення (про сполучники). Означення, виражені синонімами і зв’язані єднальним сполучником, слід класифікувати як однорідні означення (Мовозн., VII, 1949, 51).
3. юр. Який служить для розв’язання і усунення суперечностей, розбіжностей.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 496.