ЄДНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. Зливатися одно з одним; поєднуватися. Знов лунає сміх, а з ним єднається прикрим акомпанементом цинічний регіт підстаркуватої жінки (Л. Укр., III, 1952, 577); На тонкій лінії виднокругу єднається рожевий і синій відлив (Стельмах, Хліб.., 1959, 51).
2. Згуртовуватися для дружних, спільних дій. За правду, браття, єднаймось щиро, Єдиний маєм правий шлях (Л. Укр., І, 1951, 55); Бійці, єднайтесь! Не дрімай, стороже! Безкрилу тьму навіки переможе Визвольник людства, вільний пролетар (Рильський, І, 1956, 137).
3. Вступати в дружні стосунки, підтримувати зв’язки з ким-небудь. Колись дерли [пани] шкуру з людей, а це почали брататись та єднатись, навіть пити з ними горілку (Н.-Лев., І, 1956, 124); — Знайшли, з ким єднатися. Та ті дармоїди і з мертвого злуплять (Збан., Малин. дзвін, 1958, 60).
4. Пас. до єдна́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 497.