Є́ДНІСТЬ, ності, ж.
1. Тісний зв’язок, згуртованість, цілісність, неподільність. Єдності, яка б робила нас із кволих навіть одиниць незламною силою, потребуємо й ми… (Коцюб., І, 1955, 171); Сила партії в єдності і монолітній згуртованості її лав (Ком. Укр., 3, 1960, 42).
2. Поєднання в одному цілому, нерозривність зв’язку. Керуючись ленінським принципом єдності теорії і практики, партія повинна розглядати захист і творчий розвиток марксизму-ленінізму як свій найважливіший обов’язок (Резол. XXII з.., 1961, 27); У нашому літературознавстві існує програмова вимога розглядати художні твори у єдності змісту й форми (Рад. літ-во, 1, 1961, 42).
∆ Надфра́зна є́дність — єдине структурно-семантичне ціле, що складається з ряду речень, а іноді й кількох абзаців, організованих лексичними, граматичними та інтонаційними засобами; Фразеологі́чна є́дність — стійке сполучення слів, що виступає в мові як єдиний неподільний на складові частини вислів.
3. Схожість, цілковита подібність. Єдність поглядів Я. Маркса і Ф. Енгельса пронизує всі їх праці — і ті, що вони писали разом, і ті, що готувалися ними окремо (Укр. іст. ж., 6, 1960, 3).
4. Спільність чого-небудь, зосередженість чогось у одному місці і т. ін. Основу етнічної спільності народності насамперед становить єдність її мови (Нариси з діалектології.., 1955, 12); Єдність походження, спільна історична доля, територіальне сусідство.. пов’язують російський і український народи (Рильський, III, 1956, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 497.