ІДЕАЛІ́СТ, а, ч.
1. Послідовник ідеалістичної філософії. Домарксівські мислителі були матеріалістами лише в галузі природи, а щодо суспільних явищ залишались ідеалістами (Наука.., 8, 1959, 43).
2. Людина, яка здатна безкорисливо служити будь-якій справі, не шукає для себе ніяких переваг або вигід у чому-небудь. Іван не зважав па клопітливі міркування свого меркантильного свата. Противно до Максима був Іван характером не практик, а ідеаліст.. Його непокоїло майбутнє рідного сина (Смолич, Мир.., 1958, 40); [Стьопа:] Ви тільки що запевняли Валю, ніби Платон Іванович безнадійний ідеаліст (Корн., I, 1955, 86).
3. Той, хто схильний прикрашати дійсність; мрійник. — Бідний ідеаліст! Він не знає, що, поки тираном є любов і нічого іншого, поти тиранія та не може бути нещастям (Фр., II, 1950, 322).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 10.