ІДЕ́ЙНИЙ, а, е.
1. Стос. до ідеї (у 2,4 знач.), пов’язаний з нею. Було [у гуртку] дуже багато ідейних балачок, ще більше розмов про старих «українофілів» (Гр., II, 1963, 49); Завдання комуністичного будівництва, ідейного виховання трудящих вимагають активізації роботи вчених, які працюють в галузі суспільних наук (Матер. XXI з. КПУ, 1960, 40); Переклади Я. Купали відзначаються великою увагою до оригіналу, вмінням передати його ідейно-змістову основу, стиль, поетичну майстерність (Рад. літ-во, 5, 1958, 70).
2. Пройнятий передовими ідеями, пов’язаний з ними; передовий. Радянська література-найпередовіша, найбільш ідейна література світу (Рад. Укр., 14.VІІІ 1951, 1).
3. розм. Відданий ідеалу (у 1 знач.); безкорисливий. Він такий чистий, такий ідейний, з могутнім даром слова.. мусить жити для вищих цілей, для добра (Коцюб., І, 1955, 326).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 11.