ІЛЮЗО́РНИЙ, а, е. Викликаний, спричинений ілюзією (у 1 знач.); хибний, примарний. На жаль, ілюзорні видіння зникали, і дійсність виринала такою, якою вона була (Вільде, Сестри.., 1958, 39); Релігія.. живить серед знедолених ілюзорну втіху і сподівання на краще життя в загробному світі (Наука.., 2, 1959, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 17.