ІЛЮМІНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ілюмінува́ти. За палацом і садом видно на горі верхи домів і мінарети мечетей, ілюмінованих в ніч Рамзана [Ра-мазана] (Н.-Лев., II, 1956, 462); // у знач. прикм. Увечері заграв різнобарвними огнями ілюмінований парк (Бурл., О. Вересай, 1959, 12); // ілюміно́вано, безос. присудк. сл. Запалали святкові вогні, вулиці ілюміновано (Рад. Укр., 23.VІ 1961, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 17.