ІМАНЕ́НТНИЙ, а, е. Властивий природі самого предмета або явища, внутрішньо притаманний їм. Гроші як міра вартості є необхідна форма прояву іманентної товарам міри вартості,— робочого часу (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 98); Зрозуміти «своєрідність» Франка неможливо, якщо вивчати його як явище іманентне, не пов’язане і не споріднене з іншими національними культурами (Рад. літ-во, 5, 1963, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 18.