ІММІГРА́ЦІЯ, ї, ж.
1. В’їзд чужоземців до якої-небудь країни на постійне проживання. Уряд [царської Росії] переселяв у Степ казенних селян, ремісників.. і сприяв імміграції з-за кордону (Іст. УРСР, I, 1953, 390); Імміграція населення.
2. збірн. Іммігранти. Десяті роковини смерті Івана Франка широко відзначались у Радянській Україні, в Галичині, а також і українською трудящою імміграцією в Америці та Канаді (Рад. літ-во, 6, 1964, 116).
∆ Іммігра́ція капіта́лу — надходження в яку-небудь країну чужоземного капіталу.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 20.