ІМПУЛЬСИ́ВНИЙ, а, е.
1. Схильний діяти під впливом раптового спонукання (імпульсу). Як людина надзвичайно нервова та імпульсивна, він [П. Куліш] шарпав своїх молодих прибічників то в одну, то в другу сторону (Фр., XVI, 1955, 166); Воля був дуже розсудливий, ..заспокоював Фелікса, який удався гарячий, імпульсивний і не вмів себе стримувати (Ю. Янов., II, 1954, 33).
2. Зумовлений імпульсом (у 1 знач.). А. С. Макаренко надавав величезного значення гальмуванню імпульсивних, зайвих дій у вихованні волі у дітей (Рад. психол. наука.., 1958, 323); Імпульсивний вчинок.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 22.