ІМІТА́ТОР, а, ч. Той, хто імітує кого-, що-небудь. Стилізатором та імітатором [народної поезії] Шевченко ніколи не був (Рильський, III, 1956, 236); // Естрадний актор-звуконаслідувач. Імітатор пташиного співу.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 19.