ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
1. тільки одн. Сукупність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної особистості, що відрізняють її від інших індивідуумів. Павло Тичина — поет з яскраво вираженою творчою індивідуальністю (Іст. укр. літ., II, 1956, 377); Бучма — артист неповторної яскравої індивідуальності (Літ. газ., 5.IV 1951, 3).
2. Людина як носій індивідуальних властивостей, певних характерних ознак і рис; особистість. Багатство, різноманітність творчих індивідуальностей, глибина реалізму — свідчення величі української літератури (Іст. укр. літ., І, 1954, 367); Багатогранне життя цієї великої російської індивідуальності [М. Горького] пройшло в складних глибоко повчальних умовах (Ле, В снопі.., 1960, 310).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 26.