ІНДУ́КТОР, а, ч., спец.
1. Електрична машина з ручним приводом для одержання змінного струму. Телефонний індуктор.
2. Магніт, який утворює в динамо-машині магнітне поле, що збуджує індукційні струми. Майже в усіх генераторах змінного струму обмотку.. встановлюють нерухомо, а обертатися примушують магнітну систему (індуктор) (Курс фізики, III, 1956, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 27.