ІНЖЕ́КТОР, а, ч., техн. Пароструминний насос для подавання рідини в закриті казани та інші посудини під високим тиском. З одної бочки точать вже вуглець у мідяні «бідони», звідти він піде в резервуари інжекторів (Коцюб., І, 1955, 226); Зненацька розсердилась [Саша] на себе і вже злісно почала викручувати з інжектора колонку з клапаном (Донч., III, 1956, 432).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 29.