І́НКОЛИ, присл. Те саме, що і́ноді; часом. Любітеся, брати мої, Украйну любіте.. І мене в неволі лютій Інколи згадайте (Шевч., І, 1951, 379); Інколи над берегом Пруту проскакував вершник і зникав за крутим поворотом річки (Коцюб., І, 1955, 352); Ми інколи в окопах заводили розмови про війну, про те, кому вона потрібна й для чого вона (Кол., На фронті.., 1959, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 30.