ІНОКУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., біол. Введення живих мікроорганізмів, сироватки та інших речовин у тканини рослин, тварин, людини або в живильне середовище. Інокуляція рослин прогрітим соком з карборундом здійснювалась шляхом натирання листя (Мікр. ж., XVIII, 4, 1956, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 685.