ІНСТРУМЕНТА́РІЙ, ю, ч., збірн., спец.
1. Набір інструментів (у 1, 2 знач.), що застосовується в якій-небудь спеціальності. Блискучий лікарський інструментарій на поличках шаф вражав своєю байдужістю до хвороб (Ле, Міжгір’я, 1953, 118); Вона [роз’їзна ремонтна майстерня] обладнана необхідним інструментарієм і.. радіофікована (Гончар, І, 1954, 524).
2. Музичні інструменти. М. В. Лисенко зробив величезний вклад в українську музичну фольклористику також і в галузі дослідження народного інструментарію (Нар. тв. та етн., 6, 1964, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 35.