ІНСЦЕНІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до інсценізува́ти. Чи ця публіка знайдеться в театрі, де інсценізовані мої маленькі оповідання (Стеф., II, 1953, 83); На сцені театру [ім. І. Франка] відбулась [у 1928р.] постановка популярного у Радянському Союзі твору чеського письменника Ярослава Гашека «Пригоди бравого солдата Швейка», інсценізованого театром (Мист., 1, 1955, 10); // у знач. прикм. Хай буде так. В крайньому разі це зійде за інсценізований мітинг — у костюмах і перуках (Смолич, Театр.., 1940, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 35.